«Святкування Івана Купала залишається викликом для християн, бо, на відміну від Коляди і колядок, воцерковити і преобразити купальські традиції поки не вдалося. Можливо ще й тому, що й зі своїми православними забобонами ще треба розібратися»,
— так прокоментував текст блогу, поданий нижче, на своїй сторінці в фейсбук голова Синодального просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко.
У ніч з 6 на 7 липня Україна святкує Івана Купала. Про це ми побачимо по телебаченню, почуємо по радіо та прочитаємо в газетах. Про це свято написано у шкільних підручниках.
Але в Церкві такого свята майже не знають. У Церкві цього дня святкують Різдво Іоанна Хрестителя – Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього.
Іван та Іоанн – це одне і те саме ім’я, а купають, як і хрестять, у воді. Тобто Іоанн Хреститель і Іван Купала – це майже синоніми.
Але як так трапилось, що язичницьке і християнське свято припадають на один день? І чому пам’ятають Купалу і майже не знають Хрестителя?
Старослов’янською «народ» – це «язик». Тобто язичництво – це буквально «народна віра». Коли християнство приходило до народів, які ще не пізнали Христа, то не винищувало природньої народної віри, а змінювало її. Наповнювало народні звичаї і вірування новим, християнським змістом. Залишало форму і змінювало суть.
Так було з Різдвом і колядками, які колись були похвалою Коляді, а сьогодні є народною театрально-поетичною проповіддю Христа.
Так сталося і з Купалою. Церква не заборонила свято, а наповнила його новим змістом. Про це свідчить хоча б те, що немає у язичників Івана Купали, а є Купала. Тобто Іван Купала – це просто ім’я Іоанна Хрестителя на давньослов’янський зразок.
Але є все ж таки різниця між християнством і язичництвом. Язичництво – це сліпа віра, магія і поклоніння стихіям Всесвіту, віра без пізнання Бога. Християнство – це віра в Бога, Який втілився. Віра в Бога, Який заради спасіння людини приніс Самого Себе в жертву. Віра в Бога, Який був розіп’ятий, помер, але переміг смерть, воскрес із мертвих і відкрив людям двері до вічного життя.
Сьогодні в Україні народна віра – це християнство. Християнство – це віра нашого народу з часів Хрещення Київської Русі, це віра козаків, віра наших дідів і прадідів, віра наших бабусь і прабабусь, які зберегли її за часів богоборчої радянської влади.
Існує спокуса перетворити християнство на неоязичництво. Таким воно може стати, коли віруюча людина не знає Христа, не будує своє життя у відповідності до заповідей Божих і Євангелія, а приділяє увагу виключно зовнішнім обрядам та традиціям, не знає і не намагається пізнати суть церковного свята і церковної служби.
У випадку з Іваном Купалою – це втрата християнського змісту свята. Це те саме розрізнення Купали і Хрестителя. Для християн немає свята Купали, а є свято Різдва Іоанна Хрестителя, або іншими словами – Різдво Івана Купали. Різдво того останнього і найбільшого серед старозавітних пророків, Предтечі і Хрестителя Господнього, який сказав, що йому належить умалитися, а Христу зростати.
Так і нам належить все менше акцентуватися на зовнішніх формах наших народних свят, а все більше намагатися дійти до змісту події і християнської суті святкування. Як існує тіло і душа, так і наші свята повинні мати форму і зміст. І якщо наша душа – християнська, то і зміст наших свят має бути християнським. І як тіло є храмом душі, так і зовнішні форми святкування мають бути наповнені зрозумілими християнськими образами. Саме тоді можна буде казати, що Православіє – це наша народна віра, а Іван Купала – це Іоанн Хреститель.
Зі святом Іоанна (Івана) Хрестителя (Купали) Вас, брати і сестри!
Джерело – Православіє в Україні